МОДЕНА VIA CANALETTO
«A» означає «арабська», а «Д» — «дружність»
Вони передають свої дорогоцінні папери, загорнуті в конверти або картонні коробки, надійним людям, які для них уже не далекі чужинці, адже вони розмовляють їхньою мовою. У поштовому офісі Via Canaletto в Модені кнопка А означає арабську мову і перенаправляє клієнтів до конторок, за якими працюють Хусам (Houssam), Пальма і Амаранта. Лише цих трьох із шістнадцяти працівників поштового відділення обрали, щоб полегшити спілкування з іноземцями та подолати мовні бар'єри на тих ділянках, де італійська бюрократія вимагає уважного ставлення та точності.
За залізничним вокзалом Модени, по той бік колій, утворився сповнений життя тигель із громадами з Гани та різних арабських країн. Як зазначає Паола Камелліні (Paola Camellini), керівник створеної 50 років тому філії, зараз вона стала своєрідним довідковим бюро і прикладом відновлення міста: «Невипадково наш багатонаціональний проект було створено саме тут. Неподалік знаходиться також притулок для біженців, і для багатьох це місце являє собою чистий аркуш, щоб почати все спочатку. Кожного дня ми допомагаємо нашим клієнтам із реєстраціями дозволів на постійне проживання, запитами на передплачені картки, звітами по безробіттю, а також грошовими переказами. Наші талановиті молоді співробітники, які розмовляють арабською, англійською і французькою мовами, здатні завоювати довіру наших клієнтів і були з нами із самого початку роботи Sportello Amico. Я досі пам'ятаю той день, коли лівійський мігрант, урятований місією Mare Nostrum, прийшов сюди, тримаючи типовий для його країни жовтий одяг, щоб передати його на знак вдячності одному з наших співробітників, котрий допоміг йому зібрати перший пакет документів, щоб відкрити ощадний рахунок».
Джозеф (Joseph) також підтверджує практичність багатомовних послуг: «Я живу просто над цим відділенням. Звідси я можу відправити гроші своїй родині в Африку, де в мене є двоє дітей». Підходить його черга, і він йде до Амаранти, з якою може говорити англійською. Тим часом крізь двері, що обертаються, заходять троє молодих людей із Бангладеш, які прибули в Італію лише місяць тому. Сахід (Sahid), найменш сором'язливий із них, робить селфі в залі очікування і відправляє його друзям по всьому світу, щоб показати своє нове життя в Італії: «У мене немає ні братів, ні родичів; я приїхав сюди, тому що мені сказали, що в цій країні ми можемо знайти щастя. Сьогодні я вперше з кимось розмовляю, бо важко знайти людей, які говорять англійською». Інші двоє спостерігають, не дуже розуміючи, іноді усміхаючись і приховуючи свій страх перед необхідністю читати, писати і підписувати таємничі документи. Пальма по той бік скла заспокоює їх: «Жодних проблем. Ми подбаємо про них».
