РИМ PIAZZA DANTE
Усі мови ведуть до Риму
Piazza Vittorio Emanuele — це багатокультурний центр Риму, достатньо пройтись тут, і це відразу відчувається. У вітринах крамниць — назви товарів як італійською, так і бенгальською мовами, а якщо хтось вручить вам флаєр, він майже напевне буде туркменською чи перською. Тут можна почитати газету китайською, що друкується неподалік та розходиться великим тиражем; якщо ж ви хочете скуштувати страви національної кухні, то тут є меню з усього світу. Навіть у сімдесяті роки ця історична місцевість (названа Esquilino на честь Equites, нижчого з двох аристократичних класів давнього Риму) була основним шляхом для потоків переселенців через близьке розташування до залізничного вокзалу Termini. З дев’яностих років кількість жителів тут значно виросла завдяки тому, що різні спільноти стали невід’ємною частиною соціально-економічної структури. Вони принесли із собою надзвичайно багатоетнічний продуктовий ринок, який колись розташовувався в скверах, а зараз — у приміщенні. У 2012 році із 130 000 жителів цієї місцевості більше ніж 45 000 складали люди, що приїхали з інших країн.
Найчисленніші тутешні спільноти — бенгальська, румунська, китайська, філіппінська. Також є багато іммігрантів з Еритреї, Сомалі та Афганістану. Тож неважко зрозуміти, чому з’явилася така велика кількість нових ідіом на Piazza Dante — площі неподалік, яка присвячена батькові італійської мови і на якій зараз розташоване поштове відділення. Це місце, що стало довідковим бюро щодо ефективних планів дій у цій «новій Італії». Планів, перешкодою для яких часто є недостатній рівень знання італійської мови. «Для подолання цього мовного бар'єра ми часто робимо набагато більше, ніж просто допомагаємо людям зробити грошовий переказ», — каже 30-річний Ральф В. Д. Абе (Ralph V. D. Abe) з усмішкою. Абе — філіппінець, що працює в поштовому відділенні. «У той же час хтось із нас мусить дати пораду своїм землякам стосовно дозволу на проживання, часто на основі власного досвіду». Звісно, Ральф — не єдиний працівник-іноземець у цьому відділенні. «Під час обробки грошового переказу чи виконання якоїсь іншої операції для когось із численної китайської спільноти розмова часто переходить на тему повсякденних потреб, особливо з тими, хто не настільки почувається італійцем, як я», — стверджує колега Абе, 31-річний китаєць Дан Ву (Dan Wu).
«Наявність колег-іноземців тут дуже стає в пригоді, — каже заступник керівника 33-річна Сільвія Курія (Silvia Curia), що народилася в Римі. — Коли постійно стикаєшся з культурними відмінностями, як ми в нашому поштовому відділенні, це сприяє інтеграції та неупередженості. Дуже важливо, коли клієнтів, що майже або зовсім не говорять італійською, може обслуговувати працівник, який розмовляє їхньою мовою. Це також ключовий аспект, тому що в кожній культурі існують свої особливості поведінки в певних ситуаціях». «У багатьох випадках це питання довіри, — пояснює 39-річна Іренеа Ласкано (Irenea Lascano) з Філіппін. — Наприклад, одна жінка з моєї країни завжди приходить сюди, бо може тут спілкуватися з нами своєю рідною мовою. Якось ми говорили про страховий поліс Poste Italiane для іноземців, і раптом вона сказала мені, що кілька працівників в іншому поштовому відділенні пропонували їй такий самий страховий поліс. Проте вона не зрозуміла, про що йдеться, через мовні складнощі і не стала просити пояснень, щоб не здаватись неввічливою. Завдяки нам у неї тепер є цей страховий поліс, який користується популярністю у філіппінській спільноті». «Китайська спільнота, — пояснює Дан Ву, — віддає перевагу таким послугам, як Postepay та MoneyGram. Основне ускладнення для тих, хто не володіє італійською, — заповнення бланків, і тут потрібна наша постійна допомога». Тут немає місця бюрократичній байдужості. «Саме так, — усміхається Ральф, — якби треба було описати це місце одним словом, я б назвав його затишним». «Я б сказала різнобарвне», — додає Іренеа. «І до того ж динамічне», — доповнює Дан.
